Напередодні 70-річного пан Роман запросив нас у гості, щоби показати все те, що він надбав за понад п’ятдесят років своєї творчої діяльності. Подорож у родинне гніздо Романа Михайловича виявилася цікавою і незабутньою. Тут, наче в добротному музеї, можна побачити все: від книжок і картин – до монет і навіть унікальної колекції дзвіночків. А ще незабутні враження залишаються від раритетних інструментів, приладів та просто давніх речей, котрі мають своє належне місце і пошанівок у музеї родинних професій пана Романа. Господар невпинно розповідає про рідкісні предмети, демонструючи одну за одною різні грані власних уподобань та життєвих захоплень.

Дивовижний чоловік не стримує емоцій і на одному подиху розповідає то про одне, то про інше так, неначе читає підручник з історії світу. «А хочете я вам покажу свій кабінет, в котрому я працюю понад тридцять років?» – запитує Роман Фабрика і веде лабіринтами власного будинку.
Робочий кабінет – це свого роду творча лабораторія, де вже впродовж десятиліть витає дух творчості та нестримного запалу до життя. Його власник каже, що тут все на своїх місцях, і тільки він сам може розібратися, що де лежить. Розгорнута чимала кількість паперів на столі і біля нього свідчить про те, що творчий процес тут не припиняється. А саме так і є, адже пан Роман у цей час трудиться над новою книжкою «Наодинці зі словом». У книжці має бути частина матеріалів, котрі свого часу побачили світ з-під пера журналіста. Щоправда, пан Роман бідкається, що всі матеріали видати неможливо, бо чимало з них не збереглося. Проте Роман Михайлович каже, що ще дотепер пише пером.
Навіть у 70-річному віці відомий журналіст з Івано-Франківська не припиняє працювати. Минулого року видав книжку «Я – репортер», в котрій продемонстрував себе творцем інформаційного жанру. Це саме він свого часу став автором звертання «Шановні краяни», він стояв біля витоків івано-франківського телебачення.
Роман Фабрика в журналістиці пропрацював понад п’ятдесят років. Чоловік відомий на всю країну тим, що першим в Україні створив музей родинних професій. Цікаво, що цей музей він побачив уві сні. 13 вересня минуло п’ять років з часу його створення. За цей період у ньому побувало п’ять тисяч відвідувачів.
«Я універсал, той кореспондент, котрий писав про все. В мене не було так, щоби я відповідав за якусь одну вузьку галузь. Власкор повинен володіти всім об’ємом інформації, – каже Роман Михайлович. – Я є вухами і очима держави. Все, що бачив, мав передати, а не виссати інформацію з пальця. А тому в моїх матеріалах ніколи не появляються слова «нещодавно», «незабаром».
А ще Роман Фабрика завзятий фоторепортер. У його доробку три фотовиставки власних світлин. Він завжди ілюстрував свої матеріали власними фотографіями. Ба навіть захистив дипломну роботу в університеті за власними фотографіями в газеті «Прикарпатська правда». Будучи корінним мешканцем Івано-Франківська, Роман Михайлович спромігся видати перший у світі фотоальбом про лемків.
Крім того, він і садівник, і нумізмат, колекціонує марки, є в пана Романа колекція екслібрисів, значків. Збирає усе самотужки. «Родичі долучаються до цього процесу, як правило, помагають, але деколи кажуть, що цього вже не треба», – зауважує Роман Михайлович.
Однак насамперед Роман Фабрика – журналіст. Він удостоєний премії «Золоте перо», а минулого року нагороджений «Золотою медаллю української журналістики». Саме цій справі він віддано служить понад півстоліття. Стверджує, що себе в житті зробив сам і додає: «Я не той чоловік, що вдовольниться одним сухарем, а хочу ще й торта».

Західний Кур'єр

.